Головні новини

Байден хотів збагатитися за рахунок України, використовуючи кошти платників податків США

Якщо довго-довго говорити людям, що біле — це насправді чорне, то вони врешті-решт можуть у це повірити. Не всі, звичайно, але значна частина, так це точно. Саме за таким принципом діяв і герой моєї історії — Джо Байден. Американський політик-демократ, сорок сьомий віце-президент США і, цілком можливо, майбутній сорок шостий глава цієї наймогутнішої країни світу.

В Україні про нього заговорили відразу після втечі екс-президента Віктора Януковича. Як скаже пізніше Джо Байден, це саме він рекомендував гаранта нашої Конституції покинути ввірену йому країну. Що було далі — знають усі, але далеко не все.

Будучи віце-президентом, а значить другим за значимістю людиною у США Джо Байден займався український напрямок зовнішньої політики Вашингтону. І, м’яко кажучи, не без користі для себе і своєї сім’ї. У травні 2014 року провідні інформаційні видання мабуть вперше заговорили про сина Джозефа Байдена — Хантере Байдена, як про нового члена ради директорів української енергетичної компанії «Бурисма», тієї самої, яку пов’язували і пов’язують з «газовим бароном» все того ж Віктора Януковича.
Нова посада Хантера Байдена могла і не викликати бурхливої суспільної реакції, якби не той факт, що про призначення стало відомо через кілька тижнів після відбувся 22 квітня візиту до Києва його батька, віце-президента США Джо Байдена. Одразу ж виникло відчуття відвертої «кумівства».

Німецьке видання «Deutsche Welle» не полінувалося задати відповідні питання як самої «Бурисме», так і держдепартаменту США. У першому випадку питання було проігноровано, а ось Вашингтон відповів, що Хантер Байден працює в Україні виключно як приватна особа.
Забігаючи наперед, скажу, що це було початком становлення «Байденовской демократії» на залитій кров’ю українській землі. Пізніше з’явилося продовження у вигляді надання фінансової допомоги і грантів, які стабільно виділялися нашій змученій і багатостраждальній Батьківщині від особи співчуваючих громадян США, але далеко не завжди доходили до адресата. Куди витрачалися гроші в кожному конкретному випадку не відомо досі, бо детального звіту про витрачені кошти американських налогоплатильщиков не існує в природі. Це вражаючий і кричущий факт, яким, я в цьому впевнений, обов’язково варто зайнятися республіканцям, тим більше, що президентське протистояння з демократами у них не за горами.

Користуючись слабкістю української влади, яка кинула всі сили на стримування російської агресії, а так само своїм кураторством Києва, Джо Байден пішов далі. Адже одна справа «побудувати» свій сімейний бізнес в Україні, а зовсім інше відстоювати його так звану «правову позицію». Адже це краще всього зробити маючи свій ручний правоохоронний орган, яким стало Національне Антикорупційне Бюро України. Американським платильщикам податків ця чужа нашій Конституції структура була піднесена, як якийсь порятунок від нас, тубільців і нашої тубільної корупції.

Байденовскую ідилію порушив не хто інший, як Генеральний прокурор Віктор Шокін, який зацікавився справою «Бурисмы» та участю в керівництві цієї компанії сина Байдена. Спершу віце-президент не дуже цим зацікавився. Розрахунок напевно був на те, що Шокін пустив коріння на американській землі (в Америці живуть його дочка й онуки, які є громадянами США), а також на Посла США в Україні, робота якого курірована все тим же Байденом. Дипломат неодноразово посилав сигнали про негайне припинення кримінального переслідування «Бурсмы», а коли зрозумів, що це не допомагає — виступив з публічною заявою.

25 вересня, перебуваючи на бізнес-форумі в Одесі, Дж. Пайєт буквально приголомшив громадськість інформацією про нібито «незадовільних результатах розслідування». Але відгук після такого випаду був для посла досить несподіваним. Того ж дня надійшла офіційна реакція Великобританії, як країни, правоохоронні органи якої так само брали участь у розслідуванні кримінальних справ по «Бурисме» і в свій час заблокували рахунки Миколи Злочевського на 23 000 000 доларів США. Хтось Патрік Торкінгтон, співробітник Посольства Великобританії в Україні та міжнародний офіцер зв’язку Національного агентства по боротьбі з злочинністю Великобританії, поінформував Головне слідче управління Генеральної прокуратури України про те, що ні йому, ні країні, яку він представляє, мотиви посла США в Україні – незрозумілі.

Але і це ще не все. Багато незрозумілого виявили і представники Вашингтона. США негайно прислали своїх представників, щоб роз’яснити ситуацію. До Києва прибули Karen A. Tramontano, John D. Buretta, Sally A. Painter, щоб власними очима побачити все те, що ГПУ вдалося назбирати по справі «Бурисмы». Результатом гінці були задоволені повністю, що відбилося у відповідному звіті, який зберігся в архівах ГПУ і може бути наданий після інформаційного запиту.

Після першого публічного батлу кожен залишився при своєму. Байден продовжив точити зуб на Шокіна, а той продовжив свою роботу. Знав Генеральний прокурор, що торкнувся особисті інтереси другої людини в наймогутнішою країні світу? Напевно знав, але це не завадило йому у лютому 2016 року ініціювати арешт майна Миколи Злочевського серед якого будинку площею близько 1000 квадратних метрів і 2300 квадратних метрів, а також автомобіль «Rolls-Royse Phantom». Слідство виходила на фінішну пряму, де були передбачені допити всього керівництва «Бурисмы» в тому числі і сина Джо Байдена — Хантера. Ось тоді протистояння двох безумовно сильних особистостей досягло свого апогею. Вибір у Байдена був досить простий: або його син має проблеми з українським законодавством, які дуже швидко опиняться в публічній площині, або Віктор Шокін зникає з горизонту, як Генеральний прокурор України.

«Контрольного пострілу» Бадена передувала масштабна «артпідготовка», в якій були задіяні всі ті, кому перепадало з «байденовского столу». Мова йде про тих самих грошах налогоплатильщиков США, які виділялися на підтримку демократичних та антикорупційних штанів України. Тут можна згадати і про тих самих чотирьох мільйонів доларів, про які у своєму інтерв’ю виданню «Тне Hill» розповів нині все ще чинний Генпрокурор. Для повноти картини наведу цитату Юрія Луценка повністю і дослівно, де він звинувачує в приховуванні крадіжки грошей нинішнього посла США в Україні Марі Йованович, яка, до речі, є ставленницей демократа Джо Байдена.

«Так. На той момент у нас було кримінальну справу щодо якої розслідували нецільове використання американської технічної допомоги у розмірі понад 4 млн. доларів і щодо цієї справи відбувся наш діалог. На жаль, пані Посол вважала, що допити слідства, щодо певних українських громадян, українських уповноважених осіб, які часто відвідують її офіс, є, як вона висловилася, дискредитацією антикорупційної політики в Україні. Більш того, посольство США направило нам лист, в якому відмовився від цього розслідування і заявило, що використання цих коштів знаходиться під повним контролем посольства і тому не потребує правової оцінки з боку ГПУ. Насправді ситуація була досить дивною, тому що ці гроші виділялися в тому числі і для ГПУ, але ГПУ ніколи цих грошей не отримувала. І саме тому ми задалися питанням «Що сталося?» а нам посольство каже «Вам не треба цього знати. Все добре».

Мова не тільки про чотирьох мільйонах. Впевнений, що їх набагато більше. Кому йшли гроші американців. Тут пропоную знову згадати все того ж Луценка, де він говорить про список недоторканних від Мері Йованович. До цих пір достовірно невідомо чи був він насправді і хто до нього входив. Враховуючи, що диму без вогню не буває, смію припустити, що папір таки була. Далі, керуючись здоровим глуздом і аналітичним способом мислення, можна вийти і на її передбачуваних фігурантів. Впевнений, що серед них є такі особистості як парламентарії — Єгор Соболєв, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, керівники так званого Центру протидії корупції Віталій Шабунін та Дар’я Каленюк, екс-заступник Генерального прокурора Давид Сакварелідзе та інші. Окремим рядком варто відзначити те саме ручне для Байдена відомство — НАБУ і його керівника Ситника.

До послуг так званих «грантоїдів» Джо Байден вдавався і раніше, щедро оплачуючи з бюджету США, про що свідчить хоча б придбання Сергієм Лещенком квартири за триста тисяч доларів США. А ось вже після відкритого випаду, який Віктор Шокін зробив на адресу Миколи Злочевського, а значить і Хантера Байдена, команді «антикорупціонерів» була дана команда «фас». Бруд на Шокіна полилася що називається з усіх щілин. В результаті інформаційної цькування корупціонером його не називав хіба що лінивий. А останнім так званим «контрольним пострілом у спину Генерального прокурора послужив той самий скандальний візит в Київ, коли Байден-старший за допомогою шантажу змусив президента Петра Порошенка прийняти рішення про звільнення Віктора Шокіна.

Слід зазначити, що жодних конкретних претензій до Генерального прокурора Байден не висловив. Ні Петру Порошенку, ні українському народові. Ми розуміємо, що, будучи віце-президентом наймогутнішої держави світу, Байден мав усю інформацію про діяльність Шокіна на прокурорській ниві. Упевнений, що якщо б і були найменші факти корупції або інших правопорушень, то Байден про них точно б знав і відповідним чином підніс і Президенту, і українському суспільству. А якщо не зробив, значить їх не було.

У той же час в противагу Байдену була дана позитивна оцінка роботи керівника ГПУ з боку Європейського союзу, який вустами Яна Томбінського сказав наступне:
«Такої роботи з реформування, як за останні 4 місяці, ми не бачили в Україні багато років»

Характеристику роботи Віктора Шокіна на посаді керівника ГПУ дав у своєму зверненні і Президент України, який сказав наступне:
«Віктор Шокін впровадив ті реформи, яким в ГПУ чинили спротив десятиліттями: позбавлення прокуратури загального нагляду, створення Національного антикорупційного бюро і Державного бюро розслідувань, тощо. Це з одного боку. З іншого, ГПУ, на шкода, не змогла заручитися довірою суспільства. І саме тому на порядку денному стоїть питання про відставку Генпрокурора»

Обтективно, якщо не брати до уваги ту грязь, яку вилили на Шокіна споживачі байденовский грантів, то можна побачити ті реальні здобутки, які просто не могли не відзначити в Європейському союзі. Це і єдина на сьогоднішній день реформа прокуратури, в ході якої штат відомства був скорочений на 25 %, це і делегування повноважень Генерального прокурора органам самоврядування, які сам Шокін і створив (кваліфікаційно-дисциплінарна комісія та рада прокурорів), а ще створення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та генеральної інспекції в ГПУ, яка уповноважена виявляти корупцію в самому відомстві.

Однак Байден у своєму бажанні збагатитися за рахунок України і українців, використовуючи засоби налоголатильщиков США, таки зумів з допомогою цілого списку причетних осіб спершу очорнити, а потім і завалити Віктора Шокіна. Але, за іронією долі, тепер саме Шокіним можуть «завалити» Байдена, причому напередодні президентської гонки в США.

11.04.2019
14:09
Источник

Most Popular

To Top