Не піартесь на горі. Це нелюдяно

1


















Читаю і слухаю висловлювання різних політиків, блогерів та інших соціально-активних перед виборами персонажів про смерть Катерини Гандзюк. Мерзенне відчуття.

З одного боку, відбулася людська трагедія і я хочу принести щирі співчуття рідним і близьким Катерини. Все, що з нею сталося, це жахливо. А з іншого боку, мене не покидає відчуття якогось політичного шоу навколо людського горя. Цинічного, напускного і нещирого.

Деякі депутати раптом збираються блокувати трибуну, інші акції проводять. Розслідувати вимагають. Покарати винних. Пальчиком стукають по столу. Руками розмахують. Перші особи країни закликають об’єднатися (з ким????) і довести розслідування до кінця. І начебто все правильно. Тільки виникає питання: а чому саме зараз? Де Ви були вчора, коли це сталося? І Чим ця смерть відрізняється від десятків інших смертей?

Практично щодня в країні підривають, вбивають і грабують. Грабують і вбивають. Щодня. В країні розгул насильства. І що? Ніхто не знав про це? Де ж були всі ці політики пів року тому, рік. І головне. А яка різниця, кого вбили, активіста, партійного функціонера, чиновника, спортсмена або звичайного громадянина?

Слухайте, панове політики! Припиніть вішати ярлики! Не діліть людей на активістів-патріотів, сепаров, ватников, агентів і не агентів. На хороших і поганих.

По-перше, Вам ніхто не давав такого права.

А по-друге, будь-поділ людей на «правильних» і «неправильних» завжди призводить до несправедливості і нерівності, до агресії і кровопролиття.

Припиніть піаритися на чужій трагедії і робити собі рейтинг за рахунок горя інших людей! Все, що сталося з Катериною — на жаль, трагічна закономірність, а не випадковість.

Правоохоронна система сьогодні повністю паралізована, зруйнована і недієздатна.

Вже стає звичайною справою суд Лінча. Поки що в одиничних випадках. Жодне серйозне злочин по-справжньому не розкрито. Ні одне. А безкарність і вседозволеність завжди породжують анархію і ведуть до махновщини і вбивств. На дорогах, на вулицях, на площах. За слова, за переконання, за позицію. Та просто так, в кінці кінців. І, повірте, що смерть Катерини, це не останнє горе в сім’ях звичайних громадян України. Не остання людська трагедія. А патріотизм не повинен бути індульгенцією на беззаконня.

А тому, не треба там нічого блокувати і проводити прес-конференції та брифінги. Не варто рвати на собі тільняшку і закликати до міфічного об’єднання. Просто працюйте і виконуйте свої Конституційні обов’язки. Почніть очищати країну від всієї цієї поганою нечесті. А перед цим, просто відправте вже нарешті у відставку ВСІХ керівників правоохоронних органів. Всіх.

Обезбройте, нарешті, всі незаконні формування, навіть якщо вони «Патріотичні». Поверніть нарешті державі державні функції, а країні і суспільству -спокій і безпеку. А ще, почніть розкривати злочини не тільки з міркувань політичної доцільності.

І тільки після цього Ви будете мати право на те, щоб люди слухали і Вам вірили.

А поки що, краще мовчіть і припиніть піаритись на чужому горі!!! Це аморально і не по-людськи!

І ще раз. Смерть будь-якої людини — трагедія. Будь-якого. Навіть, якщо він випадковий перехожий, а не активіст.

Facenews