Пошук нових рішень по Донбасу: навіщо Меркель приїжджала в Україну

0


















Чому нещодавній візит канцлера Німеччини до Києва, а також міжнародна кон’юнктура грає на користь України.

Один з найцікавіших моментів зустрічі Порошенко і Меркель — це перший цільовий міжнародний візит Ангели Меркель у вигляді минає політика, який вже офіційно заявив про це, що дає їй моральну, психологічну свободу дій. Вона вже не так стурбована перспективами своєї майбутньої політичного життя, партії. З іншого боку, абсолютно очевидно, що вона буде продовжувати курс досить впевненого німецького прагматизму в політиці. І кажучи про те, що вона йде, потрібно пам’ятати, що вона це робить не завтра і не післязавтра. У неї ще достатньо часу для продовження своєї політики.

Інший важливий момент, який варто виділити: зустріч Порошенка і Меркель трапилася якраз в день оприлюднення санкцій Росії проти України. І в цей же день вона заявила про підтримку європейських санкцій проти РФ, їх пролонгації. Це дуже знаковий момент.

Ключова тема розмови Порошенко і Меркель стосувалася питань безпеки. Два моменту: якщо по Донбасу ставлення сторін більш-менш визначено, досить чітко артикульоване ключовими гравцями, то Україні та Німеччині необхідно було звірити годинник і визначити спільне напрямок дій після вибухонебезпечної ситуації в Азовському морі. Саме в контексті резолюції Європарламенту, яка була прийнята незадовго до зустрічі в Києві. Вона несе для України дуже багато важливих моментів: починаючи від фінансового моніторингу завданої шкоди Україні, закінчуючи санкціями проти РФ. Також була заснована посаду спецпредставника ЄС по Україні — це щось на зразок Курта Волкера тільки від Євросоюзу. Тут важливо визначити його мандат і фігуру того, хто займе цю посаду. Вона повинна бути авторитетною і воспринимаема як в ЄС і Україні, так і в Росії.

Другий важливий момент: тактика дій України і Німеччини, в тому числі в «нормандському форматі», після ймовірних «виборів» на Донбасі 11 листопада. Ці «вибори» фактично заганяють в глухий кут досягнуті переговори. Вони ж суперечать Мінськими угодами, пунктами 4 та 12. Це — тема для спільних обговорень і подальших дій.

Зовсім нещодавно Україна » пролонгувала дію закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» — жест, спрямований на мирне врегулювання процесу. В той же час майбутні «вибори» на цих територіях фактично руйнують атмосферу переговорного процесу і змушують виходити на нові рішення.

Також мова йшла і про енергетику — «Північному потоці-2». Про це Меркель говорила досить чітко і повторювала свої попередні заяви про те, що вона не настільки критично ставиться до цього проекту, як це роблять в Україні. Що важливо: вона буде наполягати на необхідності збереження транзиту через українську газотранспортну систему.

Говорити про оперативні результати цієї зустрічі навряд чи доводиться, тому що більшість подібних зустрічей мають відкладений ефект. Важливість їх багато в чому визначається в контексті останніх подій, які відбулися буквально за дуже короткий проміжок часу — мова йде про резолюцію Європарламенту і недавньому засіданні Ради безпеки, на яких розглядалася українська проблематика. Вісім країн ЄС заявили про своє невизнання виборів на Донбасі. Це теж важливий і серйозний аргумент в контексті всіх цих подій.

По-перше, ми повинні пам’ятати про те, що на 73 Генасамблеї ООН очікується прийняття резолюцій по Криму і Донбасу. Ці речі грають на користь Україні. З іншого боку — це дуже серйозний сигнал, який повинен остудити прихильників зняття санкцій з Росії. По-третє, це досить вагомий аргумент на користь України в Міжнародному суді ООН, який, як ми знаємо, вже озвучив проміжне рішення за окупованому Криму.Це і можливий аргумент на користь України перед лютневим засіданням ПАРЄ, де передбачається черговий раунд відновлення російської делегації в правах. І плюс — це створює сприятливий фон перед засіданням Європейського суду з прав людини, де буде розглядатися позов проти Росії.

Тому ситуація досить складна як по можливості мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, так і щодо ситуації в акваторії Азовського моря. Сьогодні перед українською дипломатією стоять серйозні і складні завдання:з одного боку, утримати нинішній рівень солідарності і підтримки,з іншого боку — розширити коло країн, які підтримують Україну і виступають проти агресивної політики Росії.

Facenews