Як працює бізнес Віктора Медведчука в країні перемогла «революції гідності»

0


















Як через підставних осіб кум Володимира Путіна контролює ринок дизельного палива в Україні — розслідування журналіста програми «ШУСТРОВА LIVE» Дмитра Костюка.

Віктор Медведчук живе, як олігарх. Він володіє медіа, елітними авто, будинками площею понад три тисячі квадратних метрів, користується приватним літаком за 50 мільйонів доларів. При цьому бізнесу він майже не має. Єдина комерційна структура Медведчука — це ТОВ «Форпостинвест», яке займається консультуванням з питань комерційної діяльності.

Пошуки джерел неймовірного збагачення кума Путіна призвели журналістів Espreso.tv на ринок дизельного палива.

Близько третини обсягу дизпалива надходить в Україну через єдиний діючий нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок». Об’єкти, які забезпечують роботу трубопроводу, що знаходяться на території Житомирської, Хмельницької, Рівненської, Волинської, Тернопільської, Львівської та Закарпатської областей, загальна протяжність трубопроводу по території України становить 780 кілометрів.

Після розпаду СРСР, щоб отримати цей трубопровід, Україні довелося 10 років відстоювати право на власність в судах. Однак, 21 квітня 2015 року Господарський суд Рівненської області скасував попередні рішення і вивів трубопровід з державної власності, передавши його в управління росіянам.

Контроль над трубою отримала якась фірма «Прикарпатзахідтранс». Це дочірнє підприємство Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт», яка згідно з указом Володимира Путіна, з 2007 року перебуває у складі російського державного гіганта «Транснефть».

Відразу після виграшу справи у Рівненському суді, того ж 2015 року, російський оператор нафтопродуктів «Транснефть» заявив про продаж «Прикарпатзахидтранса» швейцарській фірмі International Trading Partners AG. Укладення угоди дозволив Антимонопольний комітет України. У свою чергу, Міністерство оборони України допомогло запустити нафтопровід в роботу, викупивши звідти старе дизельне паливо в 2016 році. Це дозволило власникам трубопроводу качати з нього нові нафтопродукти з Росії.

За даними видання Liga.net швейцарська фірма ніколи раніше не займалася нафтовим бізнесом. Зате здійснювала експортно-імпортні операції з українськими компаніями.

«Швейцарська компанія International Trading Partners AG — це компанія, яка за реєстрами наших судів фігурувала в різного роду виробництвах щодо виведення коштів з України», — розповідає народний депутат Ігор Луценко.

Згідно з рішенням Київського апеляційного адмінсуду три роки тому швейцарська компанія здійснила кілька незаконних операцій, за що швейцарці навіть потрапили під санкції Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Ім’я власника цієї компанії вперше стало відомо з рішення Фіскальної служби в Росії. International Trading Partners AG знаходиться під контролем громадянина Німеччини Анатолія Шефера.

Ми зібрали докази того, що Шефер — лише номінальний власник компанії, який діє в інтересах Віктора Медведчука.

«Так працює весь бізнес кума Путіна», — говорить народний депутат Сергій Висоцький.

«Все це, про що ми говоримо, як про бізнес Медведчука, воно юридично десь приховано. „112 канал“, всі ми знаємо, що він управляється людьми Медведчука, вони навіть у відкриту це визнають. Але юридично він належить якомусь там торгівця вживаними автомобілями з Німеччини», — розповідає Висоцький.

Як і юридичний власник «112-го» Едуард Катц, Анатолій Шефер теж діє через швейцарський офшор і також проживає у німецькій глибинці. Так, він входив до складу засновників ПП «Львовтрейдсервис», вказуючи свій німецький адреса: вулиця Форстхоф, 6 в невеликому містечку Кирторф з населенням всього три тисячі осіб.

За цією ж адресою зареєстровано якийсь Полянський Андрій Юрійович. Він — керівник ТОВ «Керамбуд», кінцевими бенефіціарами якого є, зокрема, брат народного депутата від «Оппоблока» Тараса Козака — Козак Богдан Романович і молодший брат Віктора Медведчука, але Медведчук Сергій Володимирович.

Дані про брата Медведчука в мережі замало. Згідно інформації з архіву газети «Сегодня», в січні 2004 року, коли Віктор Медведчук був главою Адміністрації президента Кучми, Сергія Медведчука призначили заступником голови Державної податкової адміністрації України. До цього він п’ять років очолював ДПА у Львівській області, де місцеві ЗМІ називали його «тіньовим губернатором».

Після звільнення з фіскальної служби на 2005-му, Сергій Медведчук перебуває в тіні брата, не з’являється на публіці і не дає інтерв’ю. Проте, володіє значною частиною сімейного бізнесу.

Чимало його активів поділені з Богданом Козаком. Окрім вже згадуваного ТОВ «Керамбуд», це — ТОВ «Експонент», ТОВ «Укринвестлимитед» і ТОВ «Захидэкспертспецбуд». Богдан Козак — ще одне сполучна ланка між керівником швейцарської фірми International Trading Partners AG Анатолієм Шефером і Віктором Медведчуком.

Справа в тому, що Анатолій Шефер числиться директором ще однієї компанії з Швейцарії — ITC Industry Trading Company SA. Вона також відома сумнівними операціями з українськими структурами.

Згідно з текстом рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, швейцарці в 2013-2014 роках отримали від української компанії МБК «Агротехніка» $5,7 млн передоплати за поставку в Україну зернових культур. При цьому фізичних поставок товару на митну територію України здійснено не було. Цікаво, що для ITC Industry Trading Company SA. «Агротехніка» була єдиним контрагентом.

Серед засновників МБК «Агротехніка», яка зараз знаходиться під національними санкціями, є, серед інших, все той же Богдан Козак і В’ячеслав Черепаня, а серед кінцевих бенефіціарних власників фігурує особисто дружина Медведчука Оксана Марченко.

В’ячеслав Черепаня вже четверте скликання працює помічником депутата від Опозиційного блоку Нестора Шуфрича, вихідця з партії Медведчука СДПУ (о). Народний депутат не приховує своїх дружніх відносин з кумом Путіна.

Крім цього, на одного з партнерів В’ячеслава Черепаня, за даними сайту «Наші гроші», оформлена частина нерухомості самого Медведчука в Криму.

У свою чергу, Богдан Козак міцно пов’язаний з Віктором Медведчуком через свого брата, нардепа від «Оппоблока» Тараса Козака. Парламентарій працював заступником Медведчука у громадській організації «Центр Правова держава». Зафіксовано, що вони разом літають з Москви у Київ. А нещодавно Тарас Козак став власником підконтрольного Медведчуку телеканалу «Ньюз Ван».

Отже, ми показали, що за швейцарською фірмою International Trading Partners AG, якій належить колишня дочірня компанія російської «Транснафти» «Прикарпатзахідтранс» разом з українським нафтопродуктопроводом, можуть стояти люди з орбіти Віктора Медведчука.

Підтвердженням цього є і зовнішньоекономічна діяльність швейцарської компанії. У 2017 році вона отримала десятирічний контракт на постачання дизеля від «Роснефти» на суму до $50 млрд. За даними ЗМІ, угода передбачає постачання палива в Україну виключно від російської держкомпанії «Роснефть» Ігоря Сєчіна, який є давнім другом Володимира Путіна, кума Віктора Медведчука. Журнал Forbes називає Сечіна другою за впливовістю людиною в Росії після президента.

Як виявили журналісти «Радіо Свобода», в 2015 році державний гігант «Роснефть» програв конкурс на право видобувати нафту на одному з найбільших родовищ Росії — Гаврикивском. Компанія намагалася судитися, але згодом з невідомих причин просто відкликала свою заявку. Як з’ясувалося, перемогла в конкурсі компанія, якій через мережу офшорів володіє дружина Віктора Медведчука Оксана Марченко. Вона ж є власницею нафтопереробного підприємства в Ростовській області.

Віктор Медведчук на підконтрольному йому телеканалі NewsOne підтвердив дану інформацію і зазначив, що сам управляє компаніями дружини.

«Він належить моїй дружині, я цим бізнесом керую, ми робимо це успішно і та інформація, яка з’явилася, вона у своїй більшості за змістом та обсягом відповідає дійсності», — повідомив Медведчук.

У той же час Оксана Марченко є засновницею, власницею або кінцевим бенефіціаром більше десятка компаній в Україні.

Схоже, нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок», через який йде транзит російського дизельного палива в Україну, є сполучною ланкою підприємств бізнес-імперії родини Медведчуків.

«У нього є родовища в Сибіру, в Ростовській області в нього нафтопереробний завод. Відповідно у нього є вже повний набір для вертикальної інтегрованої нафтової компанії. Надприбутковий бізнес», — говорить нардеп Ігор Луценко.

Для отримання надприбутків потрібен розгалужений ринок збуту. І тут Медведчуку також вдалося налагодити ефективну систему, при цьому знову залишаючись у тіні.

Продажі пального з нафтопродуктопроводу вже в самій Україні контролює група «Proton Energy» ізраїльського бізнесмена Нісана Моїсеєва, який також пов’язаний з Медведчуком. Його компанія ТОВ «Глуско Україна» стала одним з найбільших імпортерів газу з Росії, а саме з заводів вже згадуваної «Роснафти» Ігоря Сєчіна. На місці АЗС «ТНК» Моїсеєв розвиває власну мережу азс під торговою маркою «Глуско».

«Після того як активи «ТНК-BP» в Україні були продані «Роснефти», у останньої виникли серйозні проблеми з-за неприйняття цієї державної російської компанії після подій 2013-2014-го років більшістю українців. Тому було зроблено те ж саме, що зробили з активами «Лукойла» в Україні. Тобто був проведений ребрендинг і мережа «ТНК-BP» набула назви «Глуско», — розповідає провідний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев.

У листопаді 2016 року журналісти «Радіо Свобода» зафіксували, як Віктор Медведчук з Ніссаном Мойсеєвим разом прилетіли з Москви у Київ. Схоже, вони мають не тільки ділові, а й дружні відносини.

Нісана Моїсеєва називають куратором Петра Белза — генерального директора компанії «Анвитрейд», який контролює роботу трубопроводу «Самара-Західний напрямок». Раніше вони спільно керували Херсонським нафтоперевалочним комплексом, заарештованим в рамках кримінального провадження у справі Сергія Курченко.

Источник