Забрали паспорти і били: як живуть українські заробітчани в Польщі

1


















До трьох мільйонів українців постійно працюють за кордоном, підрахували в МВФ. Значна частина вакансій – платна. Заробітчанам не дають вихідних, змушують працювати понаднормово і при цьому платять менше, ніж обіцяли.

«Відчуваєш себе рабом»: як живуть українські заробітчани

Щоб працювати за кордоном, по професії, її ще належить підтвердити, розповідає HR-експерт Олександр Білоус. Абсолютна більшість трудових мігрантів – сезонні робочі. Найпоширеніші вакансії: робочі на фабрики, швачки, слюсарі, вантажники на склади, збирачі на полях. Найчастіше це ті місця, на які не претендують місцеві жителі.

«Їдуть навіть з безвизу на 3 місяці. Кілька місяців нелегально працюють, потім повертаються і витрачають півроку. У маленьких містах досі можна зустріти зарплати в 4-5 тис. грн. Люди їдуть до Польщі на 15 тис. грн і впевнені, що в Україні стільки не заробити. Хоча в Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі робочого можна заробляти не менше», – впевнений Білоус.

Такі цифри також підтверджуються даними дослідження Міжнародної організації праці. 82,7% українців, які працюють за кордоном, це «короткострокові трудящі». До того ж майже половина з них (47,9%) офіційно дозвіл на роботу не отримують, податки вони не платять і ніяких прав не мають.

Причому без офіційного договору ніхто не може гарантувати, заплатить роботодавець чи ні. Приміром, мешканка Мелітополя Олена провела 50 днів у Польщі. За цей час їй вдалося заробити 3,7 тис. грн. І таких як вона – сотні, а то й тисячі.

«Заплатили мені замість мінімалки (12 тис. грн) всього 500 злотих (3,7 тис. грн)! Працювала з 6.30 до 16.30. За переробку ніхто не доплачував. Працювала швачкою. Шили тільки дрібні партії, змушували постійно переробляти», – розповідає OBOZREVATEL жінка.

Після невдалого місяці роботи Олена вирішила шукати інше місце. За 200 злотих (1,5 тис. грн) їй «продали» вакансію в одному з кафе. Працювати доводилося без вихідних. «Жила зі знайомою в кімнаті, де було ще 2 жінки. Дуже просила вихідний. Два тижні так попрацювала і зрозуміла, що не можу. Ні за які гроші. Мені переслали квиток і поїхала. Обіцяли за ці два тижні заплатити, але досі чекаю», – розповідає українка.

Правда, є й успішні приклади. Так, Євген кілька років поспіль проводить по три-чотири місяці в Польщі. Після всіх витрат (харчування, проживання) привозить додому близько 25 тис. грн. При цьому працювати в полі доводиться з раннього ранку і до вечора. Чим більше збереш ягід, тим більше заплатять.»Відчуваєш себе рабом. Тебе привозять, відвозять, разом з дорогою працюєш по 12 годин в день. Спиш як убитий – все болить», – розповідає молодий чоловік.

«На автобусах привозять на автобусах відвозять. Один вихідний – неділя. Жив в минулий раз з двома жінками. Вони мені у матері годилися, так що, мабуть, у них материнський інстинкт прокинувся. Готували і на мене. Взагалі відчуваєш себе рабом. Тебе привозять, відвозять, разом з дорогою працюєш по 12 годин в день. Спиш як убитий – все болить», – ділиться враженнями молодий чоловік. Незважаючи на це, відмовлятися від заробітків хлопець не планує.

На спеціалізованих форумах зустрічаються сотні повідомлень від українців, які відпрацювали в Польщі і так і не отримали гроші, а місцеві правоохоронці регулярно затримують сучасних «работорговців». Наприклад, як повідомляє Морський відділ прикордонної служби Польщі, в кінці минулого року в торгівлі людьми звинуватили 42-річного чоловіка. Разом з колегами він знаходив українців і жителів інших країн, запрошував на роботу, а після забирав паспорт, бив і відправляв на будівництва. Зароблені гроші залишав собі.

«Згідно з результатами розслідування, 42-річний чоловік організував примусові роботи, під час яких залякував працівників, принижував їх, ображав і навіть бив. Часто також використовував критичне становище приїжджих, які не мали засобів до існування, і повинні були розраховувати тільки на зарплату», – йдеться в повідомленні прикордонної служби.

За оцінками слідства від работоргівця постраждали 540 чоловік. Їм не заплатили за виконану роботу на суму близько 4,5 млн злотих (34,1 млн грн).

Як «врятувати» ситуацію

Головна причина міграції, впевнений Білоус, – низькі зарплати в Україні. Для прикладу, мінімальна зарплата в Литві – 400 євро, в Румунії – 408 євро, в Угорщині – 445 євро, в Польщі – 503 євро, а в Україні – лише 128,12 євро (еквівалент 4173 грн).

Але і в країнах ЄС українці в основному заробляють менше місцевих жителів. Роботу за фахом знаходять лише незначне число мігрантів. 40% трудових мігрантів знайшли низькокваліфіковану роботу, а ще 23,8% працюють не за своєю спеціальністю.

«Значна частка зайнята роботою, яка не вимагає ніякої кваліфікації або кваліфікації в іншій області», – йдеться у звіті МОП. Так, 39,2% мігрантів виконує елементарну роботу, 24,7% – займаються ремеслом, 16,5% – в сфері продажів та послуг.

Ще одна проблема, зазначає старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко, левова частка трудових мігрантів працює лише кілька місяців у році, а після повертаються додому і витрачають зароблене. В результаті багато хто просто відвикають від постійної роботи і втрачають інтерес до українського ринку праці.

«Якщо в Україні будуть рости зарплати, можливо хтось змінить плани. Але контингент, який їздить на регулярні заробітки, швидше за все, буде складно перебудувати на щось інше. Люди виробили стандарт трудового поведінки. Вони поїхали, попрацювали, потім мають досить велику перерву. Крім того, у них є можливість пожити в іншій країні, побути подалі від своїх рідних», – заявила Ткаченко.

Українці стають дешевою робочою силою для Польщі та інших країн Європи, в той час як на власному ринку праці спостерігається дефіцит робочих кадрів. Міністерство освіти слюсарів та зварників включив до переліку професій «державного значення» – їх просто не вистачає.

«>

13.01.2019
08:27
Источник