Новини Донецька

«Зеленський небезпечний». Російські ЗМІ про Україну

Російські ЗМІ тішать себе надією, що у жителів «депресивного Донбасу» скоро з’явиться «додаткова мотивація стати росіянами». Мовляв, до цього їх підштовхне нова російська «концепція міграційної політики». При цьому вказується, що жителів Донбасу ніхто «приєднувати» до РФ не збирається, просто вони спокусяться переїздом в РФ…

«Кривавий суперечка»

Газета «Комерсант», прикидаючи, які проблеми чекають Росію в 2019 році, акцентує, що «пострадянський простір — джерело постійних проблем для Росії».

«У 2018 році були передовиками Вірменія, Білорусія, Грузія, Молдова і Україна. З кожною країною у Кремля конфлікти різного ступеня гостроти — не важливо, в союзі вони з Москвою, як Мінськ, або відкриті її противники, як Київ. У 2019 році відносини з цими п’ятьма державами гарантовано будуть генерувати нові скандали», — вважає «Комерсант».

А далі, як у гороскопі, малює, що є і що буде: «В передвиборчому режимі живе і Україна, де в березні виберуть президента. Петро Порошенко непопулярний, але ситуацію поки контролює і одне за іншим рве угоди з Росією, яку вважає ворогом… Останнім — більше політичним, ніж релігійним — подією стало набуття Українською православною церквою Київського патріархату статусу автокефалії… Мінськими угодами поки нічого не загрожує. Хоча вони і не привели до світу на сході України, ніж Москва і Київ звинувачують один одного, розірвати їх проблематично: документи узгоджувалися з участю канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Франсуа Олланда. У Росії впевнені, що до березневих президентських виборів на Україні не варто чекати ніяких зрушень у врегулюванні відносин Києва з Донецьком і Луганськом. Але чим довше триває конфлікт і ллється кров, тим примарнішими перспектива швидкого відновлення територіальної цілісності України. По сусідству повно наочних прикладів: Придністров’я, Карабах, Абхазія, Південна Осетія».

«Новою гарячою точкою в році, що минає, стало Азовське море. Інцидент з українськими кораблями в Керченській протоці зірвав довгоочікувану повноцінну зустріч президентів Росії і США і повернув увагу Європи і США до Криму, про який, здавалося, на Заході стали забувати. Співрозмовники «Комерсанта» в російських держструктурах останнім часом часто повторюють, що за небажанням української влади йти на закріплені в Мінських угодах компроміси варто Вашингтон. США, мовляв, зацікавлені, щоб під боком у Росії існував конфлікт, відволікає сили і ресурси Москви на підтримку ЛНР і ДНР привертає санкції», — вважає газета.

А далі – звертає увагу: «Не виключено, що саме з безперспективністю врегулювання ситуації на сході України по прийнятним для Москви сценарієм — з обов’язковим особливим статусом для Донбасу — пов’язана серйозне коригування міграційної політики Росії. У Держдуму внесено законопроекти, що спрощують отримання громадянства РФ для українських громадян, Володимир Путін у жовтні затвердив нову Концепцію міграційної політики, а під кінець року замкнув питання міграції та громадянства на кремлівське управління по забезпеченню конституційних прав громадян. Поставлена мета стимулювати переселення в Росію в першу чергу російськомовних співвітчизників. Найбільше таких на Україні».

«Як тільки законодавча база буде готова і запрацює, у мешканців депресивного Донбасу з’явиться додаткова мотивація стати росіянами. І не тільки у них», — припускає «Комерсант».

«Видати відмовилися…»

Той же «Комерсант» розповів про іншому випадку з «міграційної політики» — «Росія відмовилася видати Україні Володимира Королькова — колишнього генерального директора Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК). Генеральна прокуратура РФ визнала, що його переслідування є політично вмотивованим, а видача може завдати шкоди безпеці Росії».

«Як випливає з офіційного документа, наявного в розпорядженні «Ъ», Володимир Корольков за рішенням Міщанського райсуду повинен був перебувати в СІЗО №4 до 28 лютого цього року. Однак у зв’язку з відмовою Генеральної прокуратури РФ у задоволенні запиту про екстрадицію пана Королькова на Україну прокурор Міщанського району Віктор Савицький виніс постанову про його звільнення. За даними джерел «Ъ», Генпрокуратура визнала кримінальне переслідування пана Королькова політично мотивованим, пославшись при цьому на 19 ст. Мінської конвенції про правову допомогу і правових відносинах з цивільних, сімейним і кримінальних справ, яку підписали як Україна, так і Росія. Згідно цієї статті, прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо вона може нанести шкоду суверенітету або безпеці країни або суперечить законодавству країни, на території якої знаходиться особа яка розшукується», — відзначає газета.

«Комерсант» нагадує: «Екс-гендиректор стратегічного українського підприємства був затриманий 28 серпня 2018 року в офісній будівлі на Нижньої Красносельський вулиці. Затримання провели співробітники місцевої поліції, отримали від Інтерполу інформацію про його розшук. У відповідну базу Інтерполу пан Корольков був поміщений на вимогу України, де його дані супроводжувалися так званим червоним кутом, який передбачає негайний арешт».

«Цікаво, що про знаходження топ-менеджера ЗТМК в Росії правоохоронним органам України стало відомо після того, як пан Корольков через московського нотаріуса оформив на іншу особу довіреність на розпорядження своєю квартирою в Запоріжжі. Міщанський суд на вимогу прокуратури незабаром взяв затриманого під предэкстрадиционный арешт. Як випливало з матеріалів, оголошених у суді, українські власті почали кримінальне переслідування пана Королькова 4 листопада 2016 року. Топ-менеджеру інкримінують ч. 5 ст. 191 КК України, звинувачуючи в розкраданні шляхом розтрати 492 млн гривень (1,4 млрд руб.)», — вказує газета.

«При цьому сам обвинувачений наполягав, що його кримінальне переслідування є політичним, пояснюючи свої проблеми особистим конфліктом з співвласником ЗТМК Дмитром Фірташем і українським президентом Петром Порошенком.

У суді, до речі, з’ясувалося, що в пакеті екстрадиційних документів, який був надісланий до Москви, представники України вказали місцем народження пана Королькова місто Дзержинськ Донецької області, тоді як підсудний народився в Дзержинську, але Горьковської області (зараз Нижегородська область Росії).

На цю обставину звертав увагу захист Володимира Королькова, вважаючи, що заарештувати пропонується інша особа, підкреслюючи, що, згідно з українським КК, звинувачення, висунуті топ-менеджеру, відносяться до категорії приватних. При цьому в справі відсутній потерпілий. Сам обвинувачений у суді зазначав, що, за кілька місяців до затримання відмовившись від українського громадянства, подав документи на отримання російського», — констатує «Комерсант».

Газета також нагадує, що «в січні 2012 року Кабінет міністрів України дозволив приватизувати 49% акцій ЗТМК, після чого власником заводу стали структури пана Фірташа. Зараз, за повідомленнями українських ЗМІ, за контроль над Запорізьким титаномагниевым комбінатом, єдиним в Європі виробником губчастого титану, ведеться жорстка боротьба між його співвласником і структурами, які пов’язують з президентом Порошенко».

«Адвокат Олександр Забейда, що представляє інтереси пана Королькова, його звільнення коментувати відмовився. До речі, незважаючи на складні відносини між країнами, Росія та Україна, за даними влади останньої за 2018 рік, щорічно видають одне одному близько сотні підозрюваних і обвинувачуваних», — зазначає «Комерсант».

В очікуванні…

«Нова газета» спробувала вгадати, чи чекати «першої релігійної війни на пострадянському просторі?» після отримання Українською церквою Томосу про автокефалію.

«Вперше за 10 років свого патріаршества глава РПЦ Кирило не згадав на святковій літургії в храмі Христа Спасителя жодного(!) імені предстоятелів помісних православних Церков, з якими РПЦ полягає в канонічному спілкуванні. Такого поминання (по-грецьки воно називається «диптихами») вимагають від кожного предстоятеля церковний статут і багатовікова традиція. І якщо з вересня Кирило перестав поминати тільки Константинопольського патріарха Варфоломія, який вирішив дарувати автокефалію української Церкви, то тепер не згадав взагалі нікого! Для православної традиції, де кожне літургійне рух наповнений величезною символікою, це означає, що глава РПЦ символічно визнав свою церква перейшла в ізоляцію від решти «світового православ’я», — пише «Новая».

При цьому газета акцентує, що «контрастом на цьому тлі виглядає перша літургія, яку в той же день здійснював в древньої Софії Київської як визнаного предстоятеля Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Епіфаній (Думенко). У присутності президента України та іншої політичної еліти він урочисто перерахував імена всіх предстоятелів, включаючи «святійшого Російського патріарха Кирила». Так поступає і сама Константинопольська церква, яка зберігає — «в односторонньому порядку» — канонічне спілкування з РПЦ».

«Нова» цитує відомого російського політолога Станіслава Бєлковського, який визнає, що унікальна історична ситуація, що призвела до церковного відокремлення України від Росії, могла скластися лише в результаті анексії Криму і війни на Донбасі».

«До 2014 року Константинопольський патріархат і не думав ставити під сумнів права РПЦ на Україну, все змінилося тому, «що РПЦ МП не тільки не дистанціювалася від путінського держави, а лише демонстративно поглиблювала свою залежність від нього». Поступова втрата України для РПЦ — це не тільки результат прорахунків патріарха Кирила і його оточення, їх застарілого, схематичного уявлення про Україну. Це ще й своєрідна спроба «оволодіти трендом», пов’язаним із запитом на політичну ізоляцію Росії і остаточне злиття РПЦ з державою»… Російська політична і церковна еліта тепер змагається в жорсткості висловлювань проти Константинопольського патріархату (завдяки застереженню Путіна в провладних ЗМІ його тепер прийнято називати «стамбульський прихід»), який підноситься пропагандою спочатку ворожий Росії «проект».

«Нова» зазначає, що «скоро виповниться місяць з дня Об’єднавчого собору ПЦУ в Києві і три місяці — з дня визнання Константинополем церковної незалежності України від Москви. За цей час лунало чимало прогнозів (в основному в Москві), що в самий найближчий час «проллється чиясь кров», почнуться битви за храми, а то і повномасштабна війна між Україною і Росією «за канонічну церкву»…

«Однак жодного скільки-небудь помітного інциденту не сталося. Окремі громади вже переходять з УПЦ МП в ПЦУ: відповідна інтерактивна карта показує, що найбільше переходів у Вінницькій, Хмельницькій, Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях… Нинішнє різке переформатування «світового православ’я» викликало розгубленість у лавах УПЦ МП. Тепер звучать боязкі заклики дочекатися президентських виборів 31 березня, тому що якщо автокефалія — «проект Порошенко», то після виборів він не встоїть. Але і такі аргументи переконують мало, враховуючи віковий досвід боротьби за українську автокефалію», — пише «Новая».

«…В Україні немає внутрішнього потенціалу для «кровопролиття через автокефалії», а втручання ззовні можливе лише у разі різкого загострення російсько-українському фронті. Поки Москва не виявляє прагнення до такого загострення… Крім того, Петро Порошенко і митрополит Епіфаній не втомлюються повторювати, що не будуть чинити ніякого тиску на УПЦ МП, що гарантують збереження нинішнього «конкурентного простору» в українському православ’ї. Отже, найближчим часом буде продовжуватися процес плавного перетікання парафій з УПЦ МП в ПЦУ, на який зможуть вплинути хіба що президентські вибори 31 березня. Але ясно, що не існує такого результату президентських виборів, який привів би до скасування Томосу Константинопольським патріархатом (так само як не існує й самої процедури скасування Томосу)», — визнає «Нова».

«По мірі того, як пристрасті навколо української автокефалії почнуть вщухати, досвідом України побажають скористатися інші національні православні Церкви з «неврегульованим» статусом. У першу чергу під ударом виявиться Сербська патріархія, незалежність від якої вже проголосили Македонська й Чорногорська церкви. У другу чергу продовжиться демонтаж імперської структури РПЦ: Білоруську церкву і Литовську єпархію РПЦ Константинополь вже де-юре не визнає частинами Московського патріархату, в досить підвішеному стані Церква Молдови, православна Церква Латвії, яка до Другої світової війни встигла увійти в Константинопольський патріархат… В кінці кінців, у разі зміни політичного режиму в Росії цей процес перекинеться і на саму РФ, де, між іншим, розташовані частини історичної Київської митрополії Константинопольського патріархату. До речі, парафії визнаної Константинополем ПЦУ знаходяться в Московській, Білгородській і Курській областях. Якщо буквально читати Томос від 5 січня, вони тепер вважаються такими, що знаходяться в константинопольської юрисдикції, а значить, у росіян вперше з’явився вибір між храмами Московського і Константинопольського патріархатів», — зазначає «Новая газета».

«Крим розоряють українські чиновники, які засіли на півострові»

У публікації під таким заголовком так звана «Вільна преса», редагована російським пропагандистом-бойовиком Прилепиным, сумно розповідає, чому севастопольці незадоволені величезними грошима, які виділяє їм Москва».

«…Загальна атмосфера безгосподарності не може не дратувати городян, які вважають, що гроші, щедро виділяються Росією на відновлення Севастополя після перебування під Україною, або розкрадаються, або витрачаються бездумно і безконтрольно. На це накладається і фактор того, що середня зарплата в Севастополі вдвічі нижче загальноросійської, а ціни в роздрібній торгівлі значно вище материкових… Як ліквідувати нинішній дисбаланс, який так і не вдається подолати за майже п’ять років після приєднання Криму до Росії? Дійсно перебування у складі України настільки позначилося на стані господарства та економіки півострова, що їх треба в прямому сенсі слова відновлювати?», — пише «СП».

Видання наводить думку якогось політолога Івана Мезюхо, який вважає, що «поки в Севастополі не буде встановлена внутрішньополітична стабільність як в Республіці Крим, в місті будуть постійно проблеми з освоєнням коштів по лінії ФЦП».

«Ситуація, при якій Заксобраніе, контрольоване Олексієм Чалим, воює з урядом і губернатором міста Дмитром Овсянніковим, є ненормальною. Чаловская група депутатів конфліктує вже з другим губернатором. Місту потрібна політична перезавантаження. В цьому році мають відбутися вибори в Заксобраніе Севастополя і ще невідомо, яким буде підсумок цих виборів. У місцевих політичних акторів нестійкі електоральні позиції, що є наслідком тривалого внутрішньополітичного конфлікту», — констатує політолог бардак в окупаційний «уряді» Севастополя.

У свою чергу керівник інформаційного агентства News Front» Костянтин Книрик схильний звинувачувати у всіх бідах вже шостий рік окупованого Криму… «київських гауляйтерів».

«…Були тут і вінницькі хлопці, і донецькі, але всім їм ставилося завдань по витягуванню коштів з Криму та заробітку з Криму, при Україні жодні інфраструктурні та соціальні питання не вирішувалися, — заявляє Книрик, і тут же призна чає, що «дійсно є проблема, яка особисто мене сильно турбувала з самого початку: чи здатні ті чиновники, які нічого не робили 24 роки, раптом почати творити, створювати і працювати, а не освоювати і присвоювати?».

На думку Книрика, аннексированным Росією, Кримом, виявляється, досі керують «українські чиновники: «Як показує практика, на превеликий жаль, період можливостей для Криму використовується не на 100% саме з-за того, що велика кількість людей з української політичної кулею в голові продовжують займати високі чиновницькі кабінети. Українська політична система побудована на принципах дуже зрозумілих: вкрав, заніс відкат, з вкраденого заплатив за посаду вище і далі крадеш, чистий бізнес. Адаптуватися в російській реальності, де є попит за незроблене, таким чиновникам дуже складно. Вони за звичкою намагаються знайти кому і скільки треба нести, кого треба задобрити, не розуміючи, що просто потрібно працювати і робити…».

«Все досить просто: по-перше, чиновники бояться відповідальності, так як існує негласний принцип: «якщо нічого не робити менше шансів потрапити у в’язницю»!, — продовжує Книрик. — По-друге, замість того, щоб працювати, вони намагаються, як при Україні все-таки знайти, кому нести вище, щоб можна було НЕ робити, але безкарно красти, а знайти не можуть, от і не стартують. По-третє, вони не мають досвіду російської реальності: правової, економічної, ділової, а пускати на галявину материкових не хочуть, бо бояться конкуренції, така ситуація саме в Криму».

«Кримська політична еліта дуже насторожено ставиться до приходу «материкових», відповідно потрібно робити це із застосуванням природного процесу переконань», — нарікає «провидець» Книрик.

Він заявляє, що до 2014 року в Криму «влада і бізнес, у тому числі не самий легальний, були сильно переплетені, і ці зв’язки розірвати без зацікавленості федерального центру через заглибленість у кримський управлінський апарат буде дуже складно».

«Зеленський небезпечний…»

«Газета.Ру» з посиланням на часто цитованого іншими російськими ЗМІ київського політолога Михайла Погребинського пише, що «можливе обрання шоумена Володимира Зеленського президентом України таїть небезпеку для країни, оскільки актор може підпасти під вплив досвідчених впливових «інтриганів» і стати «іграшкою».

За словами Погребинського, зазначає «Газета.Ру», «знаходження у владі таких діячів, як Зеленський, небезпечно з-за їх малого управлінського досвіду, а також із-за відсутності політичних установок». «Тим більше відомо, що його опікає дуже досвідчений інтриган, який може грати якусь подвійну, потрійну, четверну гру», — вказав експерт».

«Політолог вважає, що люди, подібні Зеленському, будуть приймати несамостійні рішення. Аналітик також поділився думкою, що шанси на перемогу у артиста на виборах президента України невисокі», — додає Газета.Ру».

«На початку року Зеленський заявив про те, що у нього вже є велика кількість політичних прихильників. Він підкреслив, що до його команди приєдналися понад 200 тис. людей… Варто відзначити, що російські власті вважають шанси Зеленського стати президентом України зовсім не примарними. «Шанси, як показують рейтингові аналізи, є у першої трійки, в тому числі у Тимошенко, Зеленського, Порошенко. Але зараз вони у першому турі напевно розберуть один в одного голоси. І ось хто буде в другому турі? У Зеленського можливість є, тому що люди просто втомилися від цих всіх фігур. Тому можуть (проголосувати) з протесту», — сказав глава комітету Держдуми по справах СНД, євразійської інтеграції і зв’язків зі співвітчизниками Леонід Калашников», — відзначає Газета.Ру».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «Острів»

Источник

Most Popular

To Top