Головні новини

«Золоті» добрива для українських аграріїв: при чому тут Росія, Фірташ і Медведчук

Малий та середній аграрний бізнес України змушують купувати мінеральні добрива втридорога — фактично грабують і позбавляють конкурентних переваг. Зате від цього виграє Росія і бізнесмени з «путінського пулу».

Про те, як це відбувається — у статті видання Главком.

Динаміка цін досить показова: на початок 2017 року селітра коштувала 5,3 тис грн за тонну, а сьогодні вже 11 тис.

Українські аграрії б’ють на сполох — в країні може виникнути дефіцит мінеральних добрив. Після заборони на імпорт російської продукції, який був введений урядом у березні минулого року, агровиробників підштовхують до купівлі «вітчизняних» добрив, виробництво яких в Україні монополізовано групою Дмитра Фірташа Ostchem. Але до українського виробника у аграріїв багато претензій — вони вважають, що він зловживає своїм монопольним становищем, завищує ціни і намагається заблокувати альтернативні поставки.

На сайті групи Ostchem затверджується, що вона входить в топ-10 світових виробників азотних добрив і контролює 3% їх світового виробництва. До складу групи входять підприємства «Азот» (Черкаси), «Рівнеазот» (Рівне), «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», «Нітроферт» (Кохтла-Ярве, Естонія) і концерн «Стирол», який розміщується в окупованій Горлівці і не працює з 2014 року.

В останні роки у хімічного бізнесу Фірташа виникали серйозні проблеми. Заводи відключали від газопостачання через заборгованість, неодноразово припинялося виробництво різних видів добрив. У серпні минулого року Ostchem бив тривогу з приводу дефіциту вантажних вагонів для транспортування продукції, погрожуючи зривом посівної кампанії. У той же час група вела активну боротьбу за введення антидемпінгових мит відносно російських добрив, яким вона програвала конкурентну боротьбу із-за більш низької вартості газу у сусідів-конкурентів.

У свою чергу аграрні асоціації зверталися до уряду з вимогами примусово розформувати монополію Ostchem, яка утворилася на ринку мінеральних добрив. Вони відзначали, що компанія фактично є банкрутом і заборгувала майже 2 млрд грн за добрива, які були оплачені, але так і не поставлені. У той же час аграрії звинуватили монополію в завищенні цін на внутрішньому ринку на 50%.

Динаміка цін на деякі види добрив, які пропонує Ostchem, досить показова: на початок 2017 року селітра коштувала 5300 грн за тонну, в 2018-му — 8700 грн., 2019-му — 11 тис., карбамід відповідно — 7400, 8700, 12000 грн.

І після закриття ринку для російської продукції трейдери переорієнтувалися на інші канали поставок, в основному не з Росії. Мова йде про Білорусі, Узбекистані (разом ці два напрямки забезпечили майже половину імпорту добрив в 2018 році, якщо не рахувати Росію), Литву, Польщу, Казахстан, Грузію, Болгарію, Туреччину, Єгипет … І на ринку несподівано склалася парадоксальна ситуація : європейська або азіатська селітра коштує 500-600 грн дешевше, ніж її пропонують вітчизняні підприємства Фірташа. На таку загрозу вітчизняний монополіст повинен реагувати. І це сталося, але несподіваним чином.

фото: ukrinform.ua

Ступор на кордоні

Наприкінці минулого року відбулися події, які можна було трактувати як допомога влади опальному олігархові. На регіональні митниці було розіслано лист про «проведення комплексу заходів» з-за високих ризиків недостовірного декларування певних товарів. Простими словами, митниця без попереджень почала зупиняти вантажі з мінеральними добривами для посиленого догляду.

У ГФС пояснювали строгі перевірки тим, що насправді через треті країни до нас потрапляє перепакованная російська продукція. До цих пояснень досить скептично поставилися експерти галузі — вони вважають, що такий потенційний «гак» робить комбінацію елементарно невигідною, тому що він додає до вартості тонни добрив $50-100.

Директор по маркетингу і комерції компанії Grossdorf Сергій Рубан також звертає увагу, що українські імпортери, як правило, укладають угоди з прямими виробниками добрив, без яких неможливо отримати сертифікати походження товару, а вся національна й міжнародна статистика є прозорою. У той же час затримки на митниці призводять до зриву контрактів, скорочення імпорту і, відповідно, дефіциту добрив і зростанню цін на внутрішньому ринку. Тому такі дії фіскалів прямо зіграли на руку Фірташу з його дорогою продукцією, яка ще більше підскочила в ціні. А попереду — початок весняної посівної і на ринку сезонний цейтнот.

Аграрні лобісти на одній з неофіційних зустрічей донесли ризики такої ситуації Петра Порошенка, і той пообіцяв допомогти. «Після того, як аграрні асоціації і Союз хіміків звернулися до уряду, рух на кордоні порівняно з груднем прискорилося, — визнає керівник компанії-трейдера «Укрхимекспорт» Олексій Малеванец. — Але все одно вантажі періодично зупиняють і гальмують. — Через таких дій митниці імпортна селітра подорожчала приблизно на 500 грн на тонні — до 10500-10800 тис., у Ostchem — на 300 гривень, приблизно до 11400-11500 тис. Зараз з Фірташем ніхто в нормальному режимі не працює, тому що він повинен ринку багато грошей. Швидше за все, його дорогі добрива будуть купувати великі холдинги, для яких цінова різниця може бути не такою істотною, але потрібні гарантовані поставки».

Президент Української аграрної конфедерації, нардеп Леонід Козаченко констатує, що кількість необґрунтованих затримок зменшилася, однак зауважує, що ніхто так і не відповів, скільки під час цього рейду було виявлено нелегальних мінеральних добрив російського походження. «Якщо заплатили такою ціною і одночасно не виявили конкретних фактів, то воно того не варте, — упевнений Козаченко. — А в цій ситуації внутрішні ціни на добрива за різними розрахунками зросли десь на 15%».

Медведчук в справі?

У Ostchem скаржаться на дорогий газ, який становить суттєву частку в кінцевій вартості добрив, але в інших країнах-постачальниках (крім Росії та Білорусі) він теж далеко не дешевий. У той же час в світі існують технології, які замінюють при виробництві добрив газ вугілля газової групи, що істотно знижує собівартість продукції. Однак інвестувати в нові підприємства в Україні охочих немає. «Такі технології є, але в Україні вони не потрібні, — констатує президент групи компаній Alvigo, яка проектує підприємства для хімічної галузі, Віктор Полозов. — Підприємства Фірташа модернізувати марно — для цього доведеться відсотків на 50 їх розламати. Простіше будувати новий завод, причому ближче до джерела сировини. Але інших зацікавлених у цьому, на жаль, немає».

Великий плюс для хімічної імперії Фірташа — дешевий аміак, який поставляється їй безпосередньо компанією «Міндобрива», що належить російському олігархові Аркадію Ротенбергу (тому самому, який будував Керченський міст).

Плюс «Азот» активно співпрацювали з державним Аграрним фондом — тільки в минулому році той разом закупив їх продукцію на 3 млрд грн, що вдвічі більше, ніж рік тому. Така тісна співпраця вже зацікавила НАБУ, яке підозрює посадових осіб фонду в розтраті понад 240 млн грн при закупівлі, зберіганні та упаковці добрив в 2017-2018 роках. За словами учасників ринку, Аграрний фонд купував селітру у підприємств Фірташа на 1-2 тис. дорожче, ніж вона коштувала на ринку, фактично субсидуючи таким чином його бізнес бюджетними грошима. Останні проблеми з поставками на кордоні могли бути пов’язані з бажанням Аграрного фонду розпродати добрива, раніше закуплені в Ostchem.

НАБУ проводила обшуки в Аграрному фонді, посадових осіб якого підозрює у розтраті понад 240 млн грн на добривах в 2017-2018 роках

Поки ж ключовою для України аграрний бізнес продовжує залежати від «угноювального» олігарха, який вже довгий час перебуває за межами країни. «Проблема на цьому ринку — це монополія, — говорить Олексій Малеванец. — Внутрішнє виробництво є стримуючим фактором від зростання цін, але державі потрібно думати, як демонополізувати ринок — наприклад, настійно запропонувати Фірташу втратити частину активів».

Є певні сигнали, що ринок добрив чекають великі пертурбації. Відразу кілька представників аграрного сектора в розмові з «Главкомом» розповіли, що цим бізнесом тепер активно цікавиться компанія Glusco — досить новий гравець на паливному ринку, який, судячи з усього, збирається досягти нових горизонтів. Формально Glusco належить ізраїльському бізнесменові з Женеви Нісану Мойсея, але журналістські расследованияпоказывают його тісний зв’язок з всюдисущим Віктором Медведчуком. Враховуючи те, як путінський кум нарощує свій вплив в політиці і бізнесі, його можливий вихід ще й на ринок добрив навряд навряд чи повинно дивувати. А разом з ним на український ринок може повернутися і хитрим чином завезена російська продукція, до якої у фіскалів вже не буде стільки питань, як сьогодні.

Павло Вуєць, опубліковано у виданні Главком

«>

14.02.2019
10:03
Источник

Most Popular

To Top